КОНОНЕ́НКО Олексій Анатолійович (23. 08. 1957, с. Роздолля Компаніїв. р-ну Кіровогр. обл.) – письменник, журналіст. Засл. діяч мист-в України (2004). Всеукр. літ. премія ім. І. Огієнка (2003). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2012). Чл. НСПУ (1999). Закін. Кіровогр. пед. ін-т (1978). Учителював, перебував на комсом. роботі; 1988–90 – гол. інспектор упр. вихов. роботи Мін-ва нар. освіти УРСР; 1990–92 – заст. дир. культур. центру «Музика, мода, молодь»; 1992–94 – ред. відділу ж. «Азбука сімейного виховання»; 1994–99 – ред. відділу культури г. «Дзеркало тижня» (усі – Київ); від 2010 – дир. департаменту видавн. справи і преси Держкомтелерадіо України (Київ). Друкується від 1974. Автор кн. для дітей «Абетка» (1990; 1995; 1997; 1999), «Десять кошенят: Лічилка» (1997; 1998), «Азбука дороги» (1999; 2000), «Небесні світила та зорі» (2001), серії «Духи природи» («Хатні та дворові», «Лісові та польові»; обидві – 1997; «Водяні та болотяні», 1998; «Повітряні», 2001; усі – Київ), «Вбивач бичків», «Пісні мої веселі та сумні» (обидві – Коломия, 2002), «Слов’янський світ» (К., 2008), «Щоденник чоловіка на межі сторіч» (Х., 2012). Створив низку пісень спільно з М. Свидюком («Доня моя, донечка»), П. Зібровим («Мамина казка»), А. Кудлай («Червоні вишні»), М. Гнатюком («Все буде добре»), О. Жилінським («Я збудую собі екіпаж»), К. Бужинською («Колискова колисці»), Л. Сандулесою («Я люблю»), тріо «Либідь» («Купальські забави») та ін. Автор різдвяних вистав для дітей у Нац. укр. драм. театрі ім. І. Франка (Київ, 1994–98).
