 |
| ||||||||||||
Волі́на Петрі́вна Па́січна (25 травня 1928, Красилівка — 19 червня 1994, Київ) — українська перекладачка, редакторка. Член Спілки письменників України з 1982 р. Нагороджена орденом «Знак Пошани».
Воліна Петрівна народилася в с. Красилівка в сім'ї вчителя. Вчилась на слов'янському відділенні філологічного факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, після закінчення (у 1951 р.) читала курси історії чеської мови та літератури, сучасної чеської мови на кафедрі слов'янської філології цього ж факультету. 1958–1959 рр. — виконувала обов'язки доцента цієї кафедри[1][2]. Досліджувала історію чеської мови та літератури, історичну граматику чеської мови, працювала в галузі теорії та практики перекладу. Написала понад десять наукових праць[3].
З 1958 р. Воліна Пасічна працювала літературним редактором журналу «Всесвіт», з 1966 р. завідувала відділом художньої літератури соціалістичних країн. Перекладала з польської, словацької, чеської та німецької мов твори Сильвестра Банася, Єжи Брошкевича, Зиґмунта Баумана, Ладислава Фукса, Зденека Плугаржа, Ґустава Бареша, Ярослава Матейки, Марії Маєрової, Ярослави Блажкової, Яна Соловича, Йоахіма Новотного та інших. З усього перекладацького доробку Воліни Пасічної виділяється роман відомого чесько-французького письменника Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття», який почали публікувати у «Всесвіті» місяць після її смерті.
Ще студенткою Воліна Пасічна одружилася з Іваном Пасічним, у подружжя була дочка Олена (* 1950), що здобула філологічну освіту. Рано овдовіла, померла від важкої невиліковної хвороби. Похована в Києві, на Міському кладовищі, ділянка № 76, ряд № 6, місце № 2[3].
