МИКИТА́СЬ Василь Лазарович (23. 10. 1924, с. Жовте, нині П’ятихат. р-ну Дніпроп. обл. – 20. 03. 1999, Київ) – літературознавець, публіцист. Д-р філол. н. (1970), проф. (1974). Чл. НСПУ (1963). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Дніпроп. ун-т (1951). Учителював. Працював ст. викл. (1955–57), доц. (1957–66), в. о. проф. (1967–69), в. о. зав. каф. історії укр. літ-ри (1969–70), водночас вченим секр. (1957–70) Ужгород. ун-ту. 1970–74 – ст. н. с. Ін-ту історії АН УРСР; 1974–79 – зав. відділу рукопис. фондів та текстології, 1979–85 – зав. відділу давньої укр. літ-ри, від 1985 – пров. н. с. Ін-ту літ-ри НАНУ (обидва – Київ); водночас у 1974–76 – проф. каф. історії укр. літ-ри Київ. ун-ту. Досліджував літ. рух Закарпаття, давню укр. літ-ру. У своїх працях проаналізував майже тисячоліт. складний і супереч. закарпатоукр. літ. процес. Проблеми літературознавства викладав на засадах тогочас. ідеол. настанов. Автор низки літературозн. статей та рецензій на твори закарп. письменників у ж. «Література в школі», «Радянське літературознавство», «Українська мова в школі», «Жовтень», «Людина і світ», «Мовознавство», «Український історичний журнал», альманасі «Карпати». Упорядник кн. «Слово о полку Ігоревім» (К., 1955; 1979), «Поети Закарпаття. XVI ст. – 1945» (Пряшів, 1965, співавт.), колектив. зб. віршів «Гірські квіти» (Уж., 1962), підручника «Давня українська література» (К., 1979), творів І. Вишневського, Ф. Потушняка, М. Підгірянки, М. Божук, М. Тисянської, П. Цибульського, фольклор. творів.
