Мицик Юрій

Юрій Андрійович Мицик (нар. 30 грудня 1949, м. Дніпропетровськ, нині Дніпро) — український історик, джерелознавець, археограф, дослідник історії України козацької доби, церковної історії, збирач усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років, публіцист, україніст, священник. Доктор історичних наук (1989), професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1990), заслужений діяч науки і техніки України (2007), почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999).Народився 30 грудня 1949 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро).
Після закінчення історичного факультету Дніпропетровського держуніверситету (1971) і аспірантури цього ж вузу (1974) працював у даному навчальному закладі від 1974 року на кафедрах загальної історії та історії України (викладач, старший викладач, доцент, професор).
У 1980—81 роках працював завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педінституту.
1975 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «„Кройніка“ Феодосія Софоновича як історичне джерело та пам'ятка української історіографії XVII ст.», 1989-го — докторську дисертацію на тему: «Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.» (науковий керівник обох дисертацій — проф. М. П. Ковальський).
У 1992—96 роках — завідувач Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (ІУАтаД НАНУ).
Ю. А. Мицик — священик Української православної церкви Київського патріархату (1994).
Від 1996 року працює у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» — у 1996–2002 роках завідувач кафедри історії, з 2002 року — професор даної кафедри, а за сумісництвом (з 1996 р.) — завідувач відділу пам'яток княжої та козацької доби ІУАтаД НАНУ.
Закінчив Київську духовну семінарію (2000), Київську духовну академію (2007).
Юрій Мицик — член «Просвіти» (Товариства шанувальників української мови) з моменту її створення, один з ініціаторів створення даного Товариства у Дніпропетровську та Дніпропетровській області, був заступником голови Дніпропетровської обласної «Просвіти», головою Дніпропетровського обласного Фонду культури (1993—1996).
Автор понад 1 700 друкованих праць, в тому числі понад 30 монографій та археографічних публікацій, брав участь у багатьох міжнародних наукових конференціях в Україні, Білорусі, Росії, Польщі, Німеччині, Данії, Італії, Канаді, проходив наукове стажування в Канаді (двічі), Німеччині, Польщі (4 рази).