Бойко Вадим Яковлевич

Бойко Вадим Якович - прозаїк, народився 27 лютого 1926 р. в с. Селезенівка Сквирського району на Київщині в родині сільських вчителів. Закінчив Київський інститут фізичної культури. Учасник війни. Нагороджений орденом “За мужність” (ІІІ ст.). Автор книжок “Слово після страти”, “Якщо на землі є пекло”, “Сповідь страченого”, “Незабутнє”. Твори перекладалися російською, угорською, словацькою, французькою мовами.
У травні 1942 р. під час облави у м. Сквирі був схоплений окупантами і вивезений на каторжні роботи до Німеччини. Шістнадцятирічний юнак сім разів утікав з концтаборів та в'язниць, однак безуспішно.
За це був підданий тортурам у гестапівській катівні в Кракові і засуджений до страти. Завдяки щасливому збігові обставин уникнув розстрілу і потрапив до табору смерті Освенцім. Пройшов пекло гітлерівських концтаборів (Освенцім, Маутхаузен, Лінц та ін.), був активним учасником руху Опору.
Після визволення з неволі та лікування в госпіталі перебував у лавах Радянської Армії. У 1955 р. закінчив Київський державний інститут фізичної культури.
Вчителював, працював викладачем у київських вузах. 1970 року у видавництві Радянський письменник вийшла друком книга Слово після страти, яка багато разів перевидавалася у перекладах іноземними мовами.