 |
| ||||||||||||
Іван Максимович Кошелівець (справжнє прізвище: Ярешко) (нар. 10 (23) листопада 1907 в Великій Кошелівці на Чернігівщині — пом. 5 лютого 1999 в Мюнхені) — український літературознавець, літературний критик, публіцист, редактор, перекладач, мемуарист, громадський діяч. Почесний доктор філософії Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук.
Народився у селянській родині в с. Велика Кошелівка, Ніжинського повіту Чернігівської губернії, Російської імперії (нині село Ніжинського району Чернігівської області, України).
1930 закінчив Ніжинський інститут народної освіти. Працював шкільним вчителем.
1931—1933 — доцент Кременчуцького інституту соціального виховання.
1933 звинувачений в українському націоналізмові, звільнений з роботи й позбавлений права викладати у вищих навчальних закладах.
Учителював у середній школі у Ніжині. 1938 отримав дозвіл читати окремі курси з історії стародавньої української літератури в Ніжинському педагогічному інституті. 1940 вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР.
Під час 2-ї світової війни — співробітник газети «Ніжинські вісті».
Від 1944 на еміграції, з 1946 — у Тіролі (Австрія), в таборі для «переміщених осіб». Від 1947 у Зальцбурзі (Австрія) разом з іншими українськими письменниками, що емігрували з УРСР, почав видавати журнал «Літаври». Тут була опублікована його перша стаття «Нотатки про український роман».
У цей же час познайомився з В.Кубійовичем, який запропонував йому роботу в редакції «Енциклопедії українознавства». Від 1957 — член її редколегії і редактор відділу літератури. Написав велику кількість статей спеціально до «ЕУ».
У 1951—1955 редагував літературну сторінку часопису «Сучасна Україна» (виходив у Мюнхені). Згодом на її основі було створено «Українську літературну газету». У 1955—60 редагував її разом з Ю.Лавріненком. На кінець 1960 часописи «Сучасна Україна» і «Українська літературна газета» були об'єднані, і з січня 1961 почав виходити літературний і громададсько-політичний журнал «Сучасність». І. Кошелівець був його головним редактором 1961—1966, 1976—1977, 1983—1984.
1992 вперше після довгої перерви зміг відвідати Батьківщину. Згодом ще кілька разів був у Києві, 1997 презентував книжку «Жанна д'Арк».
Був одружений із поетесою Еммою Андієвською.
Помер та похований у Мюнхені.
З метою увічнення пам'яті Івана Максимовича головний редактор міжнародного часопису «Соборність» Олександр Деко заснував у 1999 році Міжнародну літературну премію імені Івана Кошелівця.
