Куртяк Євген Григорович

Євге́н-Рома́н Григо́рович Куртя́к (нар. 11 лютого 1936, с. Великосілки, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області — пом. 17 вересня 1996, Львів) — український письменник, журналіст. Член Спілки журналістів України (1958). Член Спілки письменників України (1962).

Навчався на факультеті журналістики Львівського університету, Вищих літературних курсах у Москві. Працював у районній пресі у Львівській області та в селі міського типу Заложці (нині Залізці) Зборівського району Тернопільської області, у редакції журналу «Жовтень» (нині «Дзвін», Львів); у 1964—1971 роках — у Житомирі, потім — редактор видавництва «Каменяр» (Львів).

Приїжджав на Тернопільщину збирати матеріал для роману «Губернаторські вали» (1981), один із головних героїв якого — громадсько-політичний діяч, уродженець села Чернихівці на Збаражчині Мирослав Січинський. У романі також йдеться про події в містечку (нині селище міського типу) Коропець Монастириського району, зокрема, вбивство Марка Каганця. Багато уваги Євген Куртяк приділив уродженцю села Варваринці на Теребовлянщині скульпторові Михайлу Паращуку.

Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 11, поряд могила Григорія (Грицька) Чубая.[2]

У центрі творчості — історична доля і сьогодення Галичини. Автор:

• 
  повістей «Світла доля твоя» (1961), «Буг іскрить хвилями» (1964), «Двоє в дорозі» (1975) (присвячено соціальним, морально-етичним проблемам молоді)


• 
  15-ти романів: «Долина печалі» (1971), «Губернаторські вали» (1981), «Спадок віків» (1989), «Спалені обози» (1990), дилогії «Бескиди» (1983; складається з романів «Присяга на Бескиді» (1979) і «Зелемінь» (1979), тетралогії про події в Західній Україні напередодні, під час Другої світової війни і в перші повоєнні роки: романи «Віхола» (1963), «Високий Замок» (1964), «Хрест і калина» (1966), «Кров на стежках» (1968).